„Лягаєш спати і думаєш: „Що ж буде мені снитись?“
Чи вони прийдуть по мене, чи ні?““
Його мати була циганкою, а батько українцем. Сім’я жила осілим способом життя і самі вони ледь усвідомлювали своє циганське походження: „Поки не дізналися, що німці розстрілюють циган. Я себе циганом не відчував. Ми росли разом з українськими дітьми, разом ходили до школи”, – розповів нам Іван Корнійович Білащенко, народжений у 1926 році в Черкасах.
Ще до того, як вермахт зайняв його рідне село, сім’я знала з розповідей „народної пошти”, що євреїв та ромів будуть розстрілювати.
„Лягаєш спати і думаєш: „Що ж буде мені снитись?“ Чи вони прийдуть по мене, чи ні?““
Коли голова сільради розповів, що йому доведеться їхати в район, оскільки гестапо наказало повідомити про „циган“, сім’я дала йому золоті монети для підкупу німців. Голова сільради доповів, що в його селі „циган“ немає. Іван Koрнійович переконаний, що голова діяв в інтересах місцевого населення: „Звичайно ж, хоча я цього і не можу довести, він діяв від імені партизан.“ Пізніше його розстріляли німці, за те, що захищав євреїв та ромів і підтримував зв’язки з партизанами. Проте Іван Корнієвич підкреслює, що його родину в селі поважали, „тому що ми жили чесно та цивілізовано” – це натяк на мотив сільськіх жителів їх не зрадити? Далі він продовжував розповідати про долю близьких родичів, яких було вбито.
